Коли біль стає нестерпним: Як підтримати дитину в складні моменти

Війна — це випробування, яке торкається кожного, але особливо вразливі діти та підлітки. Останніми роками ми спостерігаємо тривожну реальність: кількість суїцидальних спроб серед підлітків зросла у 2–3 рази. Ця статистика не просто цифри — це крик про допомогу, який ми не маємо права ігнорувати.

Чому підлітки опиняються на межі?

За даними Національної соціальної сервісної служби та МОН, основні причини суїцидальних думок та спроб у дітей віком 12–17 років пов'язані з травматичними подіями війни:

  • Втрата дому або близьких.
  • Вимушене переселення та адаптація до нових умов.
  • Депресія, тривожність та почуття дезадаптації.
  • Соціальна ізоляція, булінг у школі.

У 2022–2023 роках в Україні було зафіксовано понад 500 спроб самогубства серед дітей, з яких понад 100, на жаль, закінчилися трагічно. Ці дані свідчать, що підтримка дітей та підлітків є критично важливою.


На які сигнали варто звернути увагу?

Батьки, педагоги та інші дорослі можуть вчасно помітити зміни в поведінці дитини, які є попереджувальними знаками. Зверніть увагу на такі ознаки:

  • Мовлення. Часті розмови про смерть, безнадійність. Фрази на кшталт: «Я нікому не потрібен», «Без мене було б краще», «Я просто хочу спокою».

  • Зміни в поведінці. Раптова втрата інтересу до хобі, відмова від спілкування, їжі чи сну. Агресія, різкі перепади настрою, самоушкодження.

  • Дії. Розподіл улюблених речей, пошук інформації про самогубство, збирання небезпечних предметів.

  • Навчання. Пропуски уроків, різке зниження успішності.

  • Залежності. Вживання алкоголю чи психоактивних речовин.


Розуміння суїциду: Розвінчуємо міфи

Важливо розуміти, що суїцид — це не бажання померти, а спроба втекти від нестерпного емоційного болю. Часто людина не бачить іншого виходу, хоча насправді вихід є. Більшість підлітків, які мають суїцидальні думки, не хочуть помирати — вони просто хочуть, щоб біль припинився.

Міфи, які заважають нам допомагати:

Міф 1: Суїцидальні думки мають лише люди з психічними розладами.

✅ Реальність: Кризи можуть виникнути й у психічно здорових людей через травматичні події, стрес чи ізоляцію.

Міф 2: Якщо людина говорить про суїцид — вона не зробить цього.

✅ Реальність: Навпаки, такі розмови є серйозним попереджувальним сигналом, який не можна ігнорувати.

Міф 3: Розмова про суїцид провокує на дію.

✅ Реальність: Відкрите, спокійне обговорення не нашкодить, а навпаки — може врятувати життя, показавши дитині, що вона не сама.

Міф 4: Суїцидальні думки не минають.

✅ Реальність: Завдяки підтримці та фаховій допомозі суїцидальні думки зникають, і людина повертається до повноцінного життя.


Як правильно говорити з дитиною?

Якщо ви помітили тривожні ознаки, почніть розмову. Це найважливіший крок.

  • Говоріть відверто. Почніть із фраз без осуду: «Я помічаю, що ти змінився останнім часом. Розкажи, як ти себе почуваєш?»

  • Задавайте прямі запитання. Не бійтеся запитати: «Ти думав коли-небудь про смерть? Чи був у тебе план?»

  • Слухайте. Не перебивайте, не давайте порад одразу. Просто будьте поруч і слухайте, що дитина відчуває.

  • Уникайте осуду та знецінення. Не кажіть: «Це гріх», «Що з тобою не так?!» або «У тебе ж усе добре». Такі слова можуть лише погіршити ситуацію.


Алгоритм дій для батьків

Коли ви дізналися, що дитина переживає кризу, дійте за цими 5 кроками:

  1. Запитайте і вислухайте. Це знижує емоційну напругу та показує дитині, що її почуття важливі.

  2. Не знецінюйте біль. Навіть якщо вам здається, що проблема незначна, для дитини вона може бути нестерпною.

  3. Запропонуйте підтримку. Скажіть: «Ми пройдемо це разом». Запропонуйте разом знайти фахівця чи звернутися на гарячу лінію.

  4. Усуньте ризики. Якщо ви знаєте про конкретний план, приберіть з доступу ліки, гострі предмети, зброю та інші небезпечні речі.

  5. Будьте поруч. Навіть мовчазна присутність поруч із дитиною може подарувати їй відчуття безпеки та підтримки.

Терміново звертайтеся за допомогою, якщо:

  • Дитина має чіткий план самогубства.

  • Вже були спроби суїциду.

  • Дитина має доступ до небезпечних предметів чи речовин.

Телефони екстрених служб:

  • Швидка допомога: 103

  • Поліція: 102


Куди ще можна звернутися за допомогою?

Ви не повинні мати всі відповіді. Головне — бути поруч, чути дитину та допомогти їй звернутися до фахівця.

Гарячі лінії психологічної підтримки (цілодобово):

  • LifeLine Ukraine: 7333

  • СЕТА (психологічна допомога): 068 283 2098

  • La Strada: 0 800 500 225 або 116 111 (з мобільного)

Онлайн-ресурси для допомоги:

  • Онлайн-платформа «Розкажи мені»: https://tellme.com.ua

  • Платформа «Психологічна підтримка» від МОЗ: https://psyhelp.me

  • Телеграм-бот «Друг» від ЮНІСЕФ: @friendbotua_bot

Шкільний психолог

Не забувайте про шкільного психолога. Це перша точка підтримки, яка може допомогти виявити причини змін у поведінці дитини, провести діагностику та скоординувати звернення до інших фахівців. Не чекайте — поговоріть з ним особисто. Вся інформація є конфіденційною.


Пам’ятайте: ваша підтримка та готовність говорити можуть врятувати життя.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Пол Виллард «СПРАВОЧНАЯ ПОЖАЛУЙСТА!»

Прояви дезадаптації та причини її виникнення

Тиха трагедія з нашими дітьми, про яку ніхто не говорить