– Я не пробачу, – сказала Вона. – Я пам’ятатиму. – Пробач, – попросив її Ангел. – Пробач, тобі ж легше буде. – Ні за що, – уперто стиснула губи Вона. – Цього не можна пробачати. Ніколи. – Ти мститимеш? – стурбовано запитав він. – Ні, мстити я не буду. Я буду вищe за це. – Ти жадаєш суворого покарання? – Я не знаю, яке покарання було б достатнім. – Усім доводиться платити за свої рішення. Рано чи пізно, але всім – тихо сказав Ангел. Це неминуче. – Так, я знаю. – Тоді пробач! Зніми з себе вантаж. Ти тепер далеко від своїх кривдників. – Ні. Не можу. І не хочу. Немає їм пробачення. – Добре, справа твоя, – зітхнув Ангел. – Де ти маєш намір зберігати свою образу? – Тут і тут, – доторкнулася до голови і серця Вона. – Будь ласка, будь обережна, – попросив Ангел. – Отрута образ дуже небезпечна. Вона може осідати каменем і тягнути до дна, а може породити полум’я люті, яке спалює усе живе. – Це Камінь Пам’яті та Благородна Лють, – перервала його Вона. – Во