Психологічна служба КЗ "Жмеринський ліцей №6"

Щоранку ти відкриваєш очі і бачиш!  Бачиш все навкруги!  Захоплюєшся яскраво жовтим кольором сонця, блакиттю неба, безкрай ньо зеленим простором дерев та трави...  Милуєшся природою довкола.  З теплотою в очах дивишся на рідні обличчя, помічаючи все до дрібниць. Ти бачиш очима. І це величезний дар!!!  Дар-бачити! А є люди, які теж "Бачать", але не так як ми, по-іншому...  Мультфільм "За межами зору!/"Out of Sight" покликаний в доступній формі розповісти дітям і дорослим про людей, які потребують особливої уваги та допомоги. Мультфільм допоможе зрозуміти що відчувають такі люди і якої допомоги потребують від нас. Гарного перегляду:) Альона ПОЛІГАС соціальний педагог  ОЗЗСО І-ІІІ ст.№6 Жмеринської міської ОТГ

            Технологічний прогрес не стоїть на місці, цифрові технології розвиваються в геометричній прогресії. І в цьому прогресі народжуються, ростуть та розвиваються наші діти, нове покоління. Складається враження, що діти вже народжуються з телефоном або планшетом в руках, і на відміну від багатьох дорослих вміють користуватись усіма цими гаджетами. Діти проводять більше часу у віртуальному світі, ніж серед живих людей. Їм там зручно та комфортно, там вони можуть бути будь-ким та спілкуватись із тими хто на їх думку схожий на них. Так яку ж користь та шкоду приносить цифровий світ у наше життя та життя наших дітей? Так, всі ми в тій чи іншій мірі залежні від гаджетів та інтернету... Робота, навчання, новини, контакти та спілкування із родичами та знайомими, які перебувають далеко. Переваги є, і їх не мало, але   всі ці переваги перекриваються негативом, який також присутній, і нажаль його значно більше, ніж переваг. Дослідження, проведене Фондом сім`ї Кайзер повідомляє, що

Адаптаці я (від лат. adapto - пристосовую) - динамічний процес пристосування людини до умов змінного довколишнього середовища. Шкільна дезадаптація - утворення неадекватних механізмів пристосування дитини до школи, що виявляються у вигляді порушень у навчанні та поведінці, конфліктних відносин, психогенних захворювань та реакцій підвищеного рівня тривожності, викривлень у розвитку особистості. Прояви шкільної дезадаптації: труднощі у навчанні; порушення у взаєминах з однокласниками; відмова ходити до школи; симптоми соматичних захворювань (головний біль, біль у животі, порушення сну, апетиту, підвищена стомлюваність). Причини шкільної дезадаптації (на основі концепції В.Когана, І. Крук, О.Осадько) І. Неправильні методи виховання у сім`ї: завищені очікування батьків до навчальних успіхів дитини; розмови про недоліки школи чи вчителя замість акцентування уваги дитини на приємних моментах; часті конфлікти в сім`ї з приводу успіхів дитини у навчанні; виховання дитини за

Коли-небудь у мене народиться син, і я зроблю все навпаки. Буду йому з трьох років твердити: “Милий, ти не зобов’язаний ставати інженером. Ти не повинен бути юристом. Це неважливо, ким ти станеш, коли виростеш. Хочеш бути патологоанатомом? На здоров’я! Футбольним коментатором? Будь ласка! Клоуном в торговому центрі? Відмінний вибір!”   І на своє тридцятиріччя він прийде до мене, цей спітнілий лисіючий клоун з плямами гриму на обличчі, і скаже: “Мамо! Мені тридцять років! Я клоун в торговому центрі! Ти таке життя для мене хотіла? Чим ти думала, мамо, коли говорила мені, що вища освіта не обов’язкова? Чого ти хотіла, мамо, коли дозволяла мені замість математики грати з пацанами?”   А я скажу: “Милий, але я йшла за тобою в усьому, я не хотіла тиснути на тебе! Ти не любив математику, ти любив грати з молодшими хлопцями”. А він скаже: “Я не знав, до чого це призведе, я був дитиною, я не міг нічого вирішувати, а ти, ти, ти зламала мені життя” — і розітре брудним рукавом помаду по обличчю

  Всі матері кричать на своїх дітей. Хтось більше, хтось менше. У нас – особливо. У нас взагалі норма – кричати на дітей і давати їм потиличники, а то і паском по попі. Все ніби як заради гарного виховання.   Деякі матері не вважають такий стан нормою. Але навіть з ними трапляються епізоди люті, за яку вже потім, після нападу, вони картають себе і обіцяють більше ніколи-ніколи не підвищувати голосу на дітей. Однак, “ніколи-ніколи” не настає. І наступного разу материнська лють знову бере гору над розумом. Причому, прорватися вона може через найбільш дріб’язковий привід – через пролиту склянку води, через відірваний ґудзик, через трійку в щоденнику…   У суспільстві прийнято засуджувати матерів, які підвищують голос на дітей. І в суспільстві не прийнято навіть думати, щоб допомогти матерям, які не можуть стриматися і дозволяють собі кричати на дитину прямо на вулиці або в торговому центрі. Навпаки, деякі індивіди поспішають зняти таку маму на телефон або скоріше повідомити в органи оп

  Діти із задоволенням обговорюють на перервах переглянуті мультфільми та мультсеріали. Апріорі багато хто з батьків розцінює мультфільм як виключно дитячий, а отже, нешкідливий продукт. Однак це не завжди так. На думку дослідників, мультфільм транслює дитині певні моделі поведінки, які надалі вона неусвідомлено сприймає як правильні чи неправильні. Якщо дитині симпатичний герой чи героїня мультфільму, вона намагатиметься наслідувати його чи її. Чим більше привабливості й харизми у персонажів мультика, тим більшим впливом вони володіють. Отут і криється головна небезпека: якщо дитина асоціюватиме себе з привабливими персонажами, які не творять, а руйнують, вона перейматиме їхню модель поведінки. Мультфільми слід відбирати за такими критеріями: мотиваційний. Мультфільм не мусить спонукати дитину до дій, які будують небезпечні для оточуючих чи для неї самої; ціннісно-змістовний. Мультфільм повинен формувати в дитини систему загальнолюдських цінностей, наприклад розповідати