Психологічна служба КЗ "Жмеринський ліцей №6"

Практика любого психолога богата обращениями родителей, суть которых сводится к просьбе о помощи: «Помогите, у меня проблемный ребенок!», «Мой сын стал неуправляемым, что делать?»  А существуют ли проблемные дети? На этот вопрос есть только один ответ — нет!  Есть лишь проблемные родители. А ребенок – лишь зеркало семьи, в котором, если присмотреться, отражается все: личностные проблемы родителей, супружеские, детско-родительские взаимоотношения, противоречия и конфликты. Учитывая это, надо ли говорить, что чаще всего зеркало — кривое? Вот эта кривизна и проявляется в форме неуправляемого и негативного поведения ребенка. Иногда эти проявления можно смягчить или устранить вовсе. Этому способствуют и положительные изменения в семейных отношениях, и работа с внутриличностными проблемами самих родителей. И то, и другое благотворно сказывается на формировании личности ребенка. Но, еще раз подчеркну, это, к сожалению, случается крайне редко. Почему? Да потому, что большинство родите

МАР'ЯНА РОБОРЕЦЬКА Колись дуже-дуже давно, за горами і морями розкинулася земля, на якій нічого не росло. Жили на цій землі Злий Вітер, Пекуче Сонце і Сильний Мороз. Вони вважали що це їхня земля і нікому не дозволяли там жити. Але одного дня з землі проросло маленьке деревце. Розкричався Злий Вітер: — Я подую на нього! Воно зломиться і не буде нам заважати. Скільки не дув злий вітер, але зламати його не вдалося. Стовбур деревця виявився достатньо міцним. Тоді сказало Пекуче Сонце: — Я його висушу і воно не буде нам заважати!      Як не пекло сонце, як не старалося, та йому не вдалося знищити деревце. Маленьке деревце затулило своїми листочками свій стовбур і не дало Пекучому Сонцю себе висушити.    Настала черга Сильного Морозу стало дуже-дуже холодно, тоді маленьке деревце, щоб не змерзнути, сховало свої коріння глибше в землю.   Чим більше намагалися знищити маленьке деревце Злий Вітер, Пекуче Сонце і Сильний Мороз, тим більше деревце їм протистояло. Ст

                Семейный психолог с 30-летним стажем рассказывает о важнейших вещах, которые мы часто упускаем из виду, пытаясь «вырастить из ребёнка человека». 1. Будучи несчастными людьми, вы никак не сможете так выстроить отношения с ребёнком, чтобы он был счастлив.  А если счастливы родители, то специально и делать ничего не надо. 2. Многие считают, что у них, родителей, всё нормально, а проблемы только у их детей. И удивляются, когда в одной семье вырастают два совершенно разных ребенка: один уверенный в себе, успешный, отличник боевой и политической, а другой — закомплексованный неудачник, вечно ноющий или агрессивный. А ведь это значит, что дети по-разному ощущали себя в семье, и кому-то из них не хватило внимания. Кто-то был более чувствительным и больше нуждался в любви, а родители этого не заметили. 3. Следить за тем, чтобы ребенок был одет, обут и накормлен — это забота, а не воспитание. К сожалению, многие родители уверены, что заботы достаточно. 4. Как вы

МАРІЯ ЩУР Жила собі дівчинка, звали її Інгрід. Батьки її дуже любили і робили все для того, щоб вона була щаслива. Але їй завжди здавалося, що чогось не вистачає. В неї були найдорожчі іграшки, найкрасивіші ляльки і найсмачніші цукерки і шоколадки, але вона постійно ходила невдоволена і злилася. В школі в неї було багато подруг, але вони дружили з нею тільки через те, що в неї було багато гарних іграшок, а по справжньому її трохи недолюблювали за поганий характер. Одного разу, Інгрід дуже образилася на маму, за те, що та купила їй червону сукню, а не рожеву і закрилася у своїй кімнаті зі слова: -Ти мене зовсім не любиш, бо не виконала свого слова! -Я старалася, Інгрід.- ласкаво говорила мама, під дверима кімнати.-Але сукні твого розміру, в такому кольорі не було. -Іди геть!- крикнула дівчинка.- Якби ти мене любила, то зробила б усе для того, щоб я була щаслива! Не хочу тебе бачити! Мама жалібно зітхнула і пішла на кухню, готувати вечерю. А Інгрід сіла біля вікна і від

Якщо вам раптом потрібно прочитати комусь казку на ніч, кращу, ніж ця, годі й шукати Прийшов час лягати спати, і маленьке зайченя міцно схопило великого зайця за довгі-довгі вуха. Воно хотіло точно знати, що великий заєць його слухає. – Знаєш, як я тебе люблю? – Звичайно, ні, малюк. Звідки мені знати? – Я люблю тебе – ось як! – і зайченя розкинуло лапи широко-широко. Але у великого зайця лапи довші. – А я тебе – ось як. «Ух, як широко», – подумало зайченя. – Тоді я люблю тебе – ось як! – і потягнулося вгору щосили. – І тебе – ось як, – потягнувся за ним великий заєць. «Ого, як високо, – подумало зайченя. – Мені б так!” Тут зайченя придумало: перестрибнуло на передні лапи, а задніми вгору по стовбуру! – Я люблю тебе до самих кінчиків задніх лап! – І я тебе – до самих кінчиків твоїх лап, – підхопив його великий заєць і підкинув угору. – Ну, тоді … тоді … Знаєш, як я тебе люблю? … Ось так! – і зайченя почало стрибати, крутитися по галявині.

УДК 37.013.42   Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Ірина Сидорук Актуальність теми зумовлена тим, що піднята в статті проблема майже не вивчена в нашій країні і з теоретичних позицій, і з позиції практики. Явище булінгу надзвичайно поширене в сучасній школі, але цю проблему з тих чи тих причин замовчують, не афішують випадки знущань, її не прийнято обговорювати. З одного боку, педагогічний колектив, дбаючи про власну репутацію, ігнорує її, а з іншого – батьки, які або вважають ситуацію цькування хорошою школою життя, або, хвилюючись за власних дітей, переводять їх до іншого навчального закладу. За таких умов проблему не усувають, а навпаки, вона набуває більших обсягів і жорстокості. У статті проаналізовано соціально-педагогічну, психологічну проблему сучасності – булінг. Розкрито сутнісні ознаки, основні причини, форми прояву цього явища, визначено основні риси булінгу, проаналізовано основні механізми його розвитку, описа