Діти і стрес. Що варто робити, щоб допомогти дитині подолати негативні наслідки стресу, формувати у неї стресостійкість

®    Визнати факт стресовості обставини для дитини.

 Важливо визнати те, що дитина переживає як стрес, що так воно і є, навіть якщо це здається дріб’язковим і нез­начним. Варто озвучити дитині те, що ви розумієте її стан і переживання, те, що час від часу можуть траплятися не­приємні події і необхідно навчитися справлятися з ними. Так дитина вчиться довіряти собі та іншим, отримає зворот­ній зв’язок, який дозволить їй не почувати себе відчужено через стрес чи травму, відчує необхідну опору та підтримку від значущих для неї людей.

 

®    Максимально врівноважено поставитись до стресо­вої чи травмівної обставини, яку переживає дитина.

Варто усвідомити, що будь-який розвиток та набуття досвіду не буває без потрясінь, тому стрес, з яким стикаєть­ся дитина, важливо сприймати як частину її становлення і транслювати це їй. Те, як дитина сприйматиме свої стре­сові обставини, великою мірою залежить від того, що вона почує від значущих дорослих, як дорослі при цьому будуть себе почувати та поводитися. Відчувши врівноважене став­лення до стресових обставин батьків, дитина вчитиметься стійко сприймати життєві випробування.

 

®    Дозволити дитині проявляти різні почуття, які з’яв­ляються у зв’язку зі стресовою ситуацією.

Необхідно дати дитині можливість проявити почуття різного спектру: це може бути гнів, страх, розпач, образа, смуток та інші почуття. Варто називати ці почуття, запев­няти у тому, що вони є природніми і необхідними для того, щоби швидше впоратись зі стресом. Так дитина вчиться розпізнавати свої почуття, не боятися своїх сильних почут­тів та почуттів інших, вчиться опановувати їх та виражати їх прямо.

 

®    Підтримувати з дитиною зоровий та тілесний кон­такт, надійно бути поряд.

Варто знаходитись поряд, обіймати її, тримати за руку, погладжувати, підтримувати зоровий контакт, проговорю­вати слова підтримки і розуміння. Найчастіше цього буває достатньо, щоб дитина прожила свої негативні почуття повною мірою і повністю заспокоїлась. Так дитина вчиться проживати свої почуття в умовах базової безпеки, відчува­ючи підтримку і надійну присутність іншого. Ці враження формують механізми ефективного проживання стресових обставин у дорослому житті.

 

®    Допомогти дитині розробити план дій, спрямова­ний на подолання стресової ситуації.

Варто допомогти дитині спрямувати свою увагу на те, що стресові обставини можна подолати, якщо не зупиняти­ся суто на їх переживанні, а спробувати зрозуміти, що мож­на зробити такого, що залежить від неї, а що варто просто прийняти. Важливо разом з дитиною обговорювати різні варіанти дій та рішень, розробити чіткий план. Так дити­на вчиться знаходити варіанти вирішень стресової ситуації і ефективно виходити з неї, долати негативні наслідки, на­рощує внутрішню стійкість та силу.

®    Заохочувати дитину до самостійних дій, які вона здатна зробити у зв’язку зі стресовою обставиною.

Дитині іноді буває нелегко зробити перші активні кроки, які пов’язані зі стратегією подолання стресових обставин, тому варто допомогти дитині повірити у власні сили, схвалю­вати її самостійні дії, давати позитивний, емоційно зарядже­ний зворотній зв’язок. Так дитина вчиться відчувати власну спроможність та компетентність, вчиться брати на себе від­повідальність і формує почуття впевненості у власних силах, вчиться знаходити рішення у різних складних життєвих об­ставинах, успішно долати наслідки дистресу.

 

®    Помічати і схвалювати успіх дитини на шляху по­долання стресової/травматичної обставини та піс­ля того, як ситуація вирішилась.

Важливо помічати ті успішні кроки, які робить дитина на шляху подолання стресових обставин, проговорювати їх з дитиною. Якщо при цьому дитині вдалося ще і вийти на рівень посттравматичного зростання, якщо вона багато чому навчилася, зрозуміла завдяки стресовим/травматич­ним обставинам, необхідно це враження максимально за­кріпити через позитивний, емоційно заряджений зворотній зв’язок. Можна навіть влаштувати святкування перемоги, усіляко закріплювати почуття успішності дитини. Так дити­на вчиться не втрачати надію, вірити у власні сили, вчиться розкривати власний потенціал і не втікати, не відчужувати­ся у зв’язку з травматичними обставинами, вчиться успішно долати їх.

 

®    Допомогти дитині усвідомити сенс життєвого уроку, помічати ті знання, уміння, навички, які вона отри­мала завдяки стресовим/травматичним обставинам.

Один із важливих висновків, який варто донести до дити­ни, стосується того, що стресові обставини насправді несуть в собі потенціал розвитку і усілякого зростання. Варто об­говорити з дитиною, що важливого вона здобула у резуль­таті, що для неї стало по-справжньому цінним та корисним, що збагатило її і наповнило, ін. Так дитина вчиться при­ймати і цінувати свій досвід, вчиться брати для себе корис­не для подальшого життя, вчиться наповнювати розвивати себе, розкривати свої ресурси та емоційний, інтелектуаль­ний, творчий, особистісний потенціал.

автор Яніна Омельченко

«Невидимі наслідки війни. Як розпізнати? Як спілкуватись? Як допомогти подолати? Довідник для широкого кола фахівців» — Київ, 2020. 192 с.