Діти і стрес. Чого не можна робити, коли дитина опановує стресову ситуацію

 

®    Переконувати дитину в тому, що вона не зможе сама виправити наслідки стресової ситуації, роби­ти все замість неї, критикувати її спроби виправи­ти ситуацію.

Не варто говорити дитині: «ти не зможеш впоратись», «ти ще маленька для цього, у тебе немає досвіду», не вар­то робити замість неї те, що вона може зробити сама.

Так дитина вчиться бути безпорадною, втрачає віру у влас­ні сили та спроможність справлятися з викликами долі. 

 ®    Звужувати свідомість дитини на факті самих обста­вин, а не на їх значенні чи на способах подолання.

Не варто посилювати почуття провини дитини у зв’язку із стресовою подією, акцентувати увагу на незворотності події, закріплювати у свідомості дитини реакції самоби­чування, реакції по типу «мисленнєва жуйка», блокувати пошуки дитини варіантів вирішення ситуації. Так дитина вчиться жити минулим, бути безпорадною, боятися відпо­відальності та стресових ситуацій, втрачає здатність до ак­тивності, впевненість у власних силах тощо. 

  ®    Закріплювати у свідомості дитини висновки про во­рожість світу та оточуючих людей, необхідність надмірного контролю за оточуючою дійсністю.

Не переконувати дитину в тому, що стресова подія має навчити її особливій пильності та контролю, що потрібно відмовитись від активного пізнання світу – все це стано­вить значну небезпеку. Так дитина втрачає довіру до сві­ту, почуття базової безпеки, можливість будувати відкриті, близькі стосунки з іншими…

автор Яніна Омельченко

«Невидимі наслідки війни. Як розпізнати? Як спілкуватись? Як допомогти подолати? Довідник для широкого кола фахівців» — Київ, 2020. 192 с.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Прояви дезадаптації та причини її виникнення

Тиха трагедія з нашими дітьми, про яку ніхто не говорить

ЩО ТАКЕ ПРОБЛЕМНА ПОВЕДІНКА?