Діти і стрес. Чого не варто робити, коли дитина переживає стресову ситуацію

®    Забороняти дитині проявляти почуття – плакати, гніватися, ображатися, знецінювати та висміюва­ти їх, карати дитину за прояви почуттів.

Не можна дитині говорити про те, що плакати соромно, а гніватись чи ображатися недопустимо, не можна карати дитину за те, що вона проявила негативні почуття, знеціню­вати їх. Так дитина вчиться витісняти свої почуття, боятися сильних переживань, не отримує шансу навчитися опанову­вати свої почуття та знаходити соціально прийнятні форми для їхнього прояву, вчиться проявляти свої почуття через невротичні симптоми та психосоматичні захворювання. 

 

®    Поспішно заспокоювати дитину, штучно скорочу­ючи переживання нею своїх почуттів.

Не варто переконувати дитину, що не має приводу для переживання нею негативних почуттів, поспішно відволі­кати увагу на щось інше, смішити тощо. Так дитина вчить­ся знецінювати свої негативні почуття, витісняти їх та боя­тися, почувати себе безсилою перед власними почуттями, втрачає шанс навчитися достатньо проживати негативні почуття, щоб надалі відпустити. 

 

®    Жалісливо ставиться до дитини, перебільшувати значення її негативних переживань, посилювати їх:

Не можна закріплювати враження дитини, що вона осо­бливо нещасна через те, що зіткнулася зі стресовою обста­виною. Так дитина вчиться знаходити вигоди від позиції жертви, вчиться бути безпорадною, пасивною, зневіреною у власних силах. 

 

®    Втрачати контроль над власними переживаннями, не давати дитині відчуття захищеності, опорності.

Не варто втрачати власну цілісність через те, що дитина проявляє свої негативні почуття, регресувати у ці пережи­вання разом з нею. Так дитина втрачає почуття захище­ності і опорності, які є базовими для того, щоб вона могла впоратися зі стресом і навчилася успішно долати стресові обставини.

автор Яніна Омельченко

«Невидимі наслідки війни. Як розпізнати? Як спілкуватись? Як допомогти подолати? Довідник для широкого кола фахівців» — Київ, 2020. 192 с.

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Пол Виллард «СПРАВОЧНАЯ ПОЖАЛУЙСТА!»

Зображення
Реальная история. Когда я был маленьким, у моей семьи был телефон - один из первых в округе. Я хорошо помню полированный дубовый ящик, прикрепленный к стене рядом с лестницей. Сбоку от него висела блестящая трубка. Я даже помню наш номер – 105. Я был слишком мал, чтобы достать до телефона, но часто завороженно слушал, как говорила с ним мама. Однажды она даже приподняла меня, чтобы я поговорил с папой, который вечно был в отъезде по делам. Волшебство! Со временем я открыл, что где-то внутри чудесного устройства обитало удивительное существо - ее звали «Справочная Пожалуйста», и не было на свете такой вещи, которой бы она не знала. Моя мама могла узнать у нее какой угодно телефонный номер, а если наши часы останавливались, «Справочная Пожалуйста» сообщала нам точное время. Мой первый личный опыт общения с этим «джинном из трубки» состоялся в один из дней, когда мама ушла в гости к соседям. Исследуя верстак в подвале, я случайно ударил по пальцу молотком. Боль была ужасной, но пл...
Докладніше

Прояви дезадаптації та причини її виникнення

Зображення
Адаптаці я (від лат. adapto - пристосовую) - динамічний процес пристосування людини до умов змінного довколишнього середовища. Шкільна дезадаптація - утворення неадекватних механізмів пристосування дитини до школи, що виявляються у вигляді порушень у навчанні та поведінці, конфліктних відносин, психогенних захворювань та реакцій підвищеного рівня тривожності, викривлень у розвитку особистості. Прояви шкільної дезадаптації: труднощі у навчанні; порушення у взаєминах з однокласниками; відмова ходити до школи; симптоми соматичних захворювань (головний біль, біль у животі, порушення сну, апетиту, підвищена стомлюваність). Причини шкільної дезадаптації (на основі концепції В.Когана, І. Крук, О.Осадько) І. Неправильні методи виховання у сім`ї: завищені очікування батьків до навчальних успіхів дитини; розмови про недоліки школи чи вчителя замість акцентування уваги дитини на приємних моментах; часті конфлікти в сім`ї з приводу успіхів дитини у навчанні; виховання дитини за...
Докладніше

Тиха трагедія з нашими дітьми, про яку ніхто не говорить

Зображення
          Вікторія  Прудей   (Victoria Prooday)  має ступінь магістра  з  працетерапії   в Медичній школі при університеті Торонто. У неї великий досвід роботи з дітьми та батьками. Я закликаю батьків, що піклуються про майбутнє своїх дітей, почути те, що я пишу в цій статті. Навіть якщо ви не згідні з моєю точкою зору, будь ласка, дотримуйтесь рекомендацій вкінці цієї статті. Після того, як ви побачите позитивні зміни в житті вашої дитини, ви зрозумієте, чому я пишу те, що пишу!   Саме зараз в наших домівках розгортається мовчазна трагедія, яка зачіпає найдорожче, що у нас є: наших дітей! Наші діти перебувають в жахливому емоційному стані! Ба більше, за останні 15 років статистика психічних розладів у дітей жахає: ~        кожна п ’ ята дитина має розлади психіки ; ~        поширеність синдрому дефіциту уваги зросла на 43%; ~   ...
Докладніше