Діти і стрес. Що не можна робити, коли дитина зіткнулася зі стресовою ситуацією.
® Заперечувати і знецінювати ситуацію, яка для дитини набула ознак стресової.
Не варто казати дитині: «Насправді, немає нічого особливого в тому, що сталося, ти все вигадуєш, це дрібниці, на які не треба звертати уваги», оскільки для дитини подія має зовсім інше значення. Так діти вчаться не довіряти своїм враженням і почуттям.
® Активно відволікати увагу дитини від стресової події, «забалакувати її».
Не можна переключати увагу дитини, якщо вона має сильні переживання з приводу якоїсь події. Так діти вчаться знецінювати свої почуття, витісняти їх, почувати поверхнево, боятися сильних почуттів.
® Постійно попереджати можливість виникнення стресових ситуацій для дитини, надмірно опікати її.
Не варто постійно «підстеляти соломку», створювати штучне середовище навколо дитини, буквально позбавляючи її можливості пережити стрес. Так дитина вчиться бути безсилою, безпорадною перед життєвими викликами.
® Вбачати стрес там, де його не існує для дитини, перебільшувати значення стресових обставин.
Не варто акцентувати негативну увагу дитини на подіях, якщо вони сприймаються нею спокійно, приписуючи їм стресовий зміст, жаліючи дитину (наприклад, дитина легенько забилася, їй не дали цукерку, під час гри забрали іграшку і т.п.). Так дитина вчиться недовіряти своїм почуттям, перебільшувати стресові обставини, бути у позиції жертви, панікувати з найменшого приводу тощо.
® Звинувачувати дитину у тому, що вона потрапила у стресову ситуацію, карати її за це.
Не варто дитину звинувачувати і карати за те, що вона потрапила у складну життєву ситуацію). Так дитина вчиться знецінювати себе, почувати себе безпорадною та винною, безсилою перед життєвими складнощами, жертвою тощо
автор Яніна Омельченко
«Невидимі наслідки війни. Як розпізнати? Як спілкуватись? Як допомогти подолати? Довідник для широкого кола фахівців» — Київ, 2020. 192 с.
Коментарі
Дописати коментар