Як покращити взаємовідносини батьків з вчителями? (Практичні поради)



Учитель має втішатися повагою батьків учнів, а батьки – зі свого боку – повинні поважати гідного вихователя їхніх дітей.
Любомир Гузар.
Система реальних відносин між учителями й батьками, м’яко кажучи, не завжди виконує свої функції. Мовчазне чи відкрите несхвалення дій один одного, недовіра і зневага аж до яскраво вираженої неприязні, яка іноді переходить у гострий конфлікт, до якого неминуче втягуються і діти, — все це руйнує процес виховання зсередини. Одні звинувачують інших. Але відповідальність усе частіше ж покладають на вчителя як сторону професійно зобов’язану. Але ж в конфлікті головне не звинувачення, а находження компромісів, які б дозволили дітям комфортно відчувати себе в школі та успішно і з радістю вчитися.  Давайте розглянемо деякі причини подібних конфліктів.
Отже вчителі навчають дітей, але спільну мову знаходити потрібно не тільки з ними. Іноді складніше порозумітися з батьками. Особливо з тими, які так люблять давати поради, як вчити їх дитини. Вони-то краще знають як навчати дитину.  Тож розглянемо такі ситуації.
1. Вчити вчителя, як правильно викладати
 Так люблять робити батьки-педагоги або люди з профільною освітою. Якщо раптом у батька ще й ступінь філолога - все, вони вважають, що можуть говорити вчителю про свою дитину, що і як робити. У підсумку або батько починає ненавидіти вчителя, який чомусь не прислухається до порад. Або дитина починає стійко ненавидіти предмет вчителя, яким незадоволені мама або тато.
2. Відкидати все нове і незвичайне
 Це про тривожних батьків. Для них будь-яке відхилення від плану або недостатній контроль за дитиною - ніби виверження вулкана. Будь-які нестандартні уроки - загроза стабільності і успішності. Де ж це бачено, щоб у класі був творчий процес, а зошити перевірялися? Такі батьки переконані, що все потрібно контролювати.  В результаті діти зовсім втрачають звичку самостійно працювати, фантазувати, а вчитель під тиском таких батьків перетворюється в очах дитини в слабака і частину сірої маси, яка дає кілометри незрозумілих і стандартних завдань.
3. Намагатися викрити педагога в некомпетентності
 Такі батьки зовсім не довіряють учителям і всюди шукають підступ. Вони розглядають педагога під лупою і кожний невірний рух інтерпретують як грубий промах і ознаку некомпетентності. Особливо відчайдушні батьки йдуть на крайні міри: стеження за вчителями та приховані записи уроків на телефон, тобто вчать дітей до стукацтва, нашіптування і іншим підлим діям. В результаті дитина і сама перестає вірити слову вчителя. А іноді навіть намагається його поправити і переспорити. Коли такого учня намагаються поставити на місце, він ображається, скаржиться батькам, а ті - адміністрації, і всі шишки знову дістаються педагогу. Мовляв, він має низьку кваліфікацію.
4. Вимагати, щоб вчили, як раніше (і краще)
 Цей випадок зустрічається  рідше, але все одно поширений. Мама пам'ятає свої прекрасні уроки української або історії і хоче, щоб і її дитині давали писати класичні твори, а складний матеріал - явно не в 5-6 класах. Тут спрацьовує інерція минулого радянського виховання і думка, що тоді-то освіта була краще,  а ніж зараз. І сьогодні треба залишити все, як було тоді. В результаті дитина стає жахливо несучасною або, навпаки, відкидає батьківські правила.
5. Постійно бути незадоволеним оцінками і дитиною
Це стосується батьків, котрі сфокусовані на оцінках. Для них двійка в  журналі - серйозна проблема. Якщо таких оцінок стає багато, то на думку таких батьків:  вчитель несправедливий і занижує оцінки. Такі батьки, як правило, бояться обзавестися репутацією «батьки двієчника». Зворотна ситуація: мама весь час критикує дитину, а тут раз і купа «п'ятірок» по нелюбимого сином або дочкою предмету. Підозріло! Чи не завищує вчитель оцінки? Треба було б придивитися до його уроків. Як підсумок - смута в голові дитини щодо оцінок і їх ролі, і в той же час - акцент саме на них, а не на змісті предмета або корисних навичках.
6. Скаржитися при першій-ліпшій можливості
 Теж ознака останніх років. Батьки добре знають: щось не подобається - напишу в Районний відділ освіти або Міністерство. Дитина завжди права. Вчителів покарають: позбавлять премії або усунуть. І не важливо з якої причини. Чи не перевірив вчасно зошити, ніяково пожартував або підвищив голос. Не подобається, і все тут! І часто адміністрації простіше розлучитися з педагогом, який не вписується в батьківське уявлення, ніж його захистити.
То ж чому все це робити не варто?
Втручання батьків в роботу вчителя порушує весь навчальний процес. Якщо дитина розуміє, що ним керує зовсім не вчитель в класі, а його мама або тато, це створює відчуття, ніби сама дитина / батько - головний в школі. І, звичайно, з'являється та сама неповага до вчителя, про яку так багато говорили і говорять. Якщо самі батьки так ставляться до педагога, навряд чи варто чекати, що дитина буде вести себе якось інакше.
То як же потрібно поводитися батькам, щоб не підривати нічий авторитет?
 Якщо виникла конфліктна ситуація у вашої дитини або погіршилась її  успішність, то насамперед поговоріть з цього приводу з дитиною (а не починайте обвинувачувати вчителя – навішувати ярлики).  В бесіді з дитиною дуже важливо її підтримати.
Порозмовляйте зі своєю дитиною. Попросіть пояснити проблему з її точки зору й обов'язково підтримуйте її протягом усього часу, доки буде вирішуватися це питання.
Домовтеся про зустріч з учителем та обговоріть з ним усі проблемні моменти. За необхідності ви можете привести із собою когось для підтримки.
Налаштуйтесь на оптимістичний лад. Завжди пам'ятайте, що у вас й у вчителя є головне завдання – допомогти дитині.
Пам'ятайте, що ви справжній знавець своєї дитини, ви знаєте її краще, ніж усі інші.
Ставте запитання. Не бійтеся ставити запитання та просити про додаткову інформацію. Ви маєте повне право знати всі аспекти, що стосуються освіти вашої дитини.
Зрозумійте, що педагог - професіонал. Такий же, як програміст, бухгалтер, журналіст, хтось ще. І не можна вважати себе компетентніше нього. Постарайтеся ставитися до нього з повагою і розумінням. Так, у нього, як у будь-якої людини, можуть бути недоліки, проколи і помилки, але не помиляється той, хто нічого не робить.
Не завжди в навчанні та вихованні бувають швидкі результати. Пам'ятайте універсальний закон педагогіки: вона дає відкладений результат. Тому, якщо ви чекаєте від дитини через місяць блискучих результатів і перемог на олімпіадах з фізики - це дивно і наївно.
Запитуйте! Корисно запитувати і говорити про свої побажання педагогу безпосередньо, а не відразу йти до адміністрації. Це дасть можливість почути один одного і краще зрозуміти і, цілком можливо, конструктивно вирішити ситуацію, що склалася.
Нарешті, останнє: багато великих педагогів вели себе дуже дивно з загальноприйнятої точки зору, але домагалися видатних результатів. Це видно не відразу, але не варто обмежувати дитину або вчителя власними рамками розуміння. Так ми заздалегідь обмежуємо  вчителя до своїх уявлень (досить часто негативних) про нього. І тому якщо трохи менше контролювати вчителя і дитину і при цьому довіряти школі - всім точно стане легше жити і особливо працювати.
В цілому вибудовування стосунків між батьками та вчителями може бути складним і непростим процесом. Ось кілька порад, які допоможуть вам справитися з цим:
·  Налагодьте зв'язок з учителем вашої дитини в перший навчальний тиждень. Це дасть вам шанс познайомитись не в конфліктній ситуації.
·  Усе спілкування між батьками та вчителями повинно зосереджуватись на тому, що буде краще для вашої дитини. Від цього залежить її успішність у школі.
·  Батьки знають свою дитину краще, ніж учитель. Якщо ви розповісте про її характер, сильні сторони, інтереси, потреби та проблеми, тоді вчителю буде простіше знайти підхід до вашої дитини.
·  Взаємна відкритість є важливим аспектом спілкування між батьками та вчителями. Батьки повинні бути готовими розповідати про проблеми в родині, які можуть вплинути на спілкування дитини з її однокласниками та на сам процес навчання.
·  Визначаємся зі способами спілкування. Чи то за допомогою телефону, електронних листів, чи при особистих зустрічах, завжди виходьте на контакт з учителем для вирішення проблем.
·  Також ви можете відправити лист з подякою вчителю дитини. Як правило, батьки виходять на зв'язок з учителем лише тоді, коли є скарги або якась конфліктна ситуація. Дякуйте вчителям, надихайте їх, проявляючи свою підтримку.
·  Створіть міцні стосунки з учителем, просто допомагаючи із проблемами класу, – це чудовий спосіб підтримати педагога.
·  Підтримуючи з учителем доброзичливі стосунки, розповідаючи йому про домашні проблеми, які могли вплинути на успішність або поведінку учня, зберігаючи при цьому тактовність і повагу, ви зможете створити ґрунт для позитивної взаємодії з ним. І буд-який професійний педагог завжди піде на зустріч дитини, якщо бачить зацікавленість батьків у подоланні труднощів.
І наприкінці, шановні батьки, нагадаємо про величезну складність та відповідальність учителя. На думку В Сухомлинського: «Працю вчителя ні з чим не можна ні порівняти, ні зіставити. Ткач уже через годину бачить плоди своїх турбот. Сталевар через кілька годин радіє з вогненного потоку металу — це вершина його мрії; орач, сіяч, хлібороб через кілька місяців милується колосками і жменею зерна, вирощеного на полі... А вчителеві треба працювати роки і роки, щоб побачити предмет свого творіння; буває минають десятиріччя, і ледве-ледве починає позначатися те, що ти замислив; нікого так часто не відвідує почуття незадоволення, як учителя; ні в якому ділі помилки і невдачі не приведуть до таких тяжких наслідків, як в учительському.
Учитель зобов'язаний перед суспільством, перед твоїми батьками працювати тільки добре; кожна крихта твоєї людської краси — це його безсонні ночі, сивина, неповоротні хвилини його особистого щастя — так, учителеві часто буває ніколи подумати про себе, бо він змушений думати про інших, і це для нього не самопожертва, не покірливе підкорення долі, а справжнє щастя особистого життя».
То ж шановні батьки будемо шукати шляхи порозуміння з вчителями, співпрацювати з ними, поважати їх  та допомагати їм в шляхетній та доброчесній праці, заради щастя та успіхів наших дітей.


Калошин В.Ф., Гоменюк Д.В.
Джерело: http://teacherjournal.in.ua

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Прояви дезадаптації та причини її виникнення

Тиха трагедія з нашими дітьми, про яку ніхто не говорить

ЩО ТАКЕ ПРОБЛЕМНА ПОВЕДІНКА?