Почалися важкі часи. І треба згадати одну просту дитячу істину
Почалися важкі часи. І треба
згадати просту дитячу істину:
Коли у вас багато цукерок –
усі діти з вами хочуть дружити. Особливо, якщо ви щедро ділитеся. Багато друзів
одразу з’являється!
А потім цукерки закінчаться
– вони закінчуються, якщо їх роздавати. І друзів поменшає.
Залишиться руденький хлопчик
і тиха дівчинка з кісками.
І з ними можна просто грати,
без цукерок. Або розповідати історії. Або мовчки сидіти на лавці, бовтаючи
ногами.
Так і з енергією. Іноді вона
закінчується – і ніхто не дзвонить, не пише, не приходить. Ми нікому не
потрібні. Майже нікому. Крім хлопчика та дівчинки, які залишаються з нами
завжди. Не має значення, що у нас є. Головне, що ми є. Ось із ними і треба
дружити.
Подивіться, хто залишився з
вами, коли цукерки скінчилися. Ось із ними і дружіть. Потім знову будуть
веселощі і свято. Потім знову буде багато всього хорошого! Але нехай найближче
залишаються ті, хто сидів з нами на лавочці — просто так. І нічого не просив,
не чекав. Просто був поряд.
Це і є друзі, близькі. Нехай
будуть близько. Завжди…
Ганна
Кір’янова
Коментарі
Дописати коментар