Звідки беруться спокійні діти?
"Сьогодні
ми з молодшим синочком повернулися з лікарні! Лежали в «інфекції». У нас все
добре і мова не про це. А про дивовижну людину Галю. Вона доярка з далекого
села. Виросла в багатодітній сім'ї і сама мама трьох дітей. З молодшеньким вона
якраз і потрапила в лікарню в одну палату з нами. Дитина у Галі була одна з
найбільш спокійних і адекватних .... Сама вона також відрізнялася ввічливістю,
простотою і притягуючою природністю. Загалом, Галя навела мене на багато різних
думок ... Хочу поділитися ними.
1.
За моїми спостереженнями в лікарню мами тягнуть багато (навіть дуже багато)
іграшок, всяких там мігающе-дзвінких, хрюкающе-гавкаючих. Пізніше родичі ще
доносять що-небудь цікавого. Насправді це зручно. Дитина хворіє: ниє і плаче, а
ти сунеш її в ліжечко, покладеш крутий ігровий центр і можна потупити,
«позависати» в контакті, обдзвонити всіх і розповісти про те, як тобі погано і
важко. Галя прийшла без іграшок. Точніше була одна погремушка- їжачок. Я
подумала грішним ділом - ну треба ж, яка біднота (в прямому і переносному
сенсі). Але через кілька годин я зрозуміла, що Галі і її дитині це не потрібно.
Вона так часто брала малюка на руки (без роздратування). Вона його цілувала і
лоскотала, розповідала віршики і примовки (я навіть дві вивчила), що ніякі іграшки,
ніякі розвиваючі центри не потрібні. Вона отримувала насолоду від спілкування з
ним.
2.
Серед моїх знайомих питання грудного вигодовування обговорюється досить
активно. Мами міркують: годувати не годувати дитину грудьми, втрачає вона форму
після цього чи ні, який захват повинен бути у дитини, де більше поживної
цінності в молоці або в суміші, як швидко після пологів можна «відтягнутися» і
«потусити» з друзями. У Галі цього немає. У неї немає навіть таких думок і
запитань. Для неї годування грудьми - це природно. Це норма. Ви думаєте, у неї
просто не було проблем? Були .... Просто вона не розуміє, як своє чадо можна
годувати чимось ще, як можна кудись прагнути - якщо з тобою такий теплий
маленький клубочок .... Молоко після пологів у неї приходило десь через
тиждень- два з труднощами. Але це я називаю їх труднощами. Вона їх вважає
нормою. І весь цей час вона, знаючи, що це абсолютно нормально, вела себе
природно.
3.
Ах так, зазвичай в лікарні до кінця перебування першої доби, максимум двох,
матусі дзвонять близьким і виносять їм мозок (втомилися і все таке) по всяких
дурних причинах. Я теж винесла. І взагалі ми часто скаржимося, що втомилися,
втомилися і це при незліченній кількості няньок найчастіше. У Галі ж так йдуть
справи: у неї троє дітей, чоловік, дім, господарство (корова, 2 теляти, хтось
ще), город (вона сама там все садить). Далі ще цікавіше! У неї немає пральної
машини, ні водопроводу, ні опалення. Воду вони носять з колодязя. Пере вона
руками. Є правда дошка для прання. І при всьому при цьому вона, о диво, не
скаржиться. Я її питаю: «Ти втомлюєшся?» Вона каже: «Ну втомлююся, але ж це моя
сім'я, це моє життя, моє щастя ... І втома - теж моя». Ну і мозок вона нікому
не виносила ні до кінця першої доби в лікарні, ні в другі ... Взагалі не виносила
і не вередувала ...
4.
За чотири доби Галя нікого не засудила і не «облила брудом», дуже багато і з
повагою розповідала про своїх батьків, чоловіка, братів і сестер ... Хоча дуже
гламурні панночки за нинішніми мірками із сусідньої палати неабияк дістали
медперсонал і елегантно обматюкали працівників відділення ... І не тільки їх
... До чого все це я? Мені здалося що у такої простої людини, як Галя, досвіду,
життєвої мудрості і просто щастя набагато більше, ніж у сучасного
середньостатистичної освіченої людини. І взагалі, чим більше спілкуюся з такими
ось простими людьми, тим більше дивуюся скільки в нас егоїзму, дурості, ниття і
споживацтва ... У гонитві за сучасними цінностями, ми втрачаємо щось дуже
важливе в своєму житті ..".
Наталя Козирєва
Коментарі
Дописати коментар