Пошукайте, будь ласка, інформацію про «синдром Вертера». Що докладніше, активніше, «більш насичено» подаватиметься інформація про трагедії в ЗМІ — то більше провокуватиметься подібна поведінка. Причому саме в тій віковій категорії, саме серед того типу дітей, який згадано в новинах. Тому не можна подавати інформацію про ризик чи самогубство «смачно». Існує дослідження про вплив зменшення інформації про трагедії на кількість «послідовників» самогубств. Зі свого боку я покладаю надії на відповідальність ЗМІ. Якщо сталася критична ситуація, то повідомляти про неї дітям повинен не «зовнішній експерт», а хтось близький, той, кому діти довіряють, хто зможе розділити їхні почуття. Важливо дати дітям відреагувати: страхом, провиною, злістю. Можна почати розмову з того, що ви дізналися страшну інформацію, й одразу поділитися тим, що ви з цього приводу відчуваєте. Забороняти соцмережі чи ґаджети — марно. Це ілюзія безпеки: ми нічого не можемо забрати, не давши щось рівноцінне. Я зараз уважно в...